Історія

Завідувачі кафедри з часу її утворення і по сьогодні

Професор

Швецов Петро Дмитрович

Завідувач випусков кафедри теплоенергетики в 1957-1963 роках.

Народився в 1887 році в м. Катеринополі Звенигородського повіту Київської губернії. Батьки домовласники в м. Києві.

В 1904 році закінчив Київське реальне училище. Вищу освіту одержав, навчаючись в 1904-1906 роках в Київському політехнічному інституті (КПІ), в 1906-1910 роках у вищому технічному училищі в м. Дармштадт, Німеччина, в 1910-1912 роках – в КПІ.

Педагогічну діяльність розпочав в 1917 році – викладав на курсах ради профспілок технічне креслення і машинознавство. З 1923 по 1927 рік викладав в механічному технікуму парові турбіни, машинознавство і теплосилові установки. З 1926 по 1931 рік викладав в КПІ спецкурс парових турбіні керував дипломним проектуванням.

В 1930-1931рр. – завідував кафедрою парових турбін КПІ і працював деканом теплотехнічного факультету.

26 січня 1931 року П.Д.Швецова було заарештовано і притягнуто до сумнозвісного процесу "Промпартії". В серпні 1931 року як фахівця-енергетика його направлено в Донбас, де він пропрацював до 1936 року на посадах старшого інженера капітального будівництва, начальника експлуатації Донбасенерго, технічного директора, головного інженера і заступника керуючого Донбасенерго. В 1935 році нагороджений Почесною грамотою ЦВК СРСР за відмінне керівництво енергосистемою Донбасу.

 В 1936 році наказом наркому важкої промисловості переведений в Київ на посаду головного інженера, заступника керуючого Київенерго, на якій працював до 1941 р. Під керівництвом П.Д.Швецова розпочата теплофікація м. Києва будівництвом в 1940 р. 3-х магістралей теплових мереж довжиною 23 км.

В цей же час П.Д.Швецов викладав в КПІ курс "Технологія турбінобудування".

Під час війни налагоджував електрогосподарство оборонного заводу №60, а з 1943 р. – відбудовував енергопостачання в м.Грозному, за що нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради Чечено-Інгушетської АРСР.

В грудня 1943 року призначений головним інженером, заступником керуючого Київенерго.

В 1944 р. Президія Всеукраїнської Академії Наук (ВУАН) затвердила П.Д.Швецова членом вченої ради інституту енергетики ВУАН, в якому він працював за сумісництвом по 1955 рік.

З 1945 року викладав в КТІХП курс парових турбін.

6 липня 1946 року П.Д.Швецову присвоєне вчене звання професора.

19 листопада 1946 року затверджений на посаді завідувача загально інженерної кафедри теплотехніки КТІХП, на якій працював по 1957 рік.

З 1958 року по 1 травня 1963 року – завідувач випускової кафедри теплоенергетики.

З 1936 р. по 1941 р. і з 1944 р. по 1961 р. П.Д.Швецов очолював в КПІ державну екзаменаційну комісію з випуску інженерів-теплоенергетиків.

Під керівництвом професора Швецова П.Д. кафедра теплоенергетики КТІХП забезпечила підготовку інженерів_промтеплоенергетиків, починаючи з першого випуску в 1960 році.

П.Д.Швецов є автором 70 наукових праць і книг "Предупреждение аварий парових турбин", "Ремонт, ревизия и эксплуатация паровых двигателей", а також розділу "Паровые турбины" в довіднику з наладки паросилових установок.

Нагороджений 2 медалями та значками відмінника харчової промисловості та Міністерства електростанцій.

Професор П.Д.Швецов помер в 1967 році.

Професор

Тобілевич Назар Юрійович

Завідувач кафедри промислової теплоенергетики в

1963-1986 роках.

Н.Ю. Тобілевич народився 3 липня 1909 року в с.Миколаївка, Великовисківського (тепер – Кіровоградського) району Кіровоградської області.

Трудову діяльність розпочав у 1926 році трактористом.

В 1926-1929 роках навчався у політехнічній профшколі м. Мелітополя, після закінчення якої працював майстром, змінним інженером, начальником цеху заводу "Вуглехім" в Донецькій області.

В 1931-1932 роках проходив дійсну військову службу, після закінчення якої завідував бюро рацпропозицій кондфабрики ім. К.Маркса та змінним хіміком фармацевтичного заводу ім. Ломоносова.

В 1933 році Н.Ю.Тобілевич вступив до Київського інженерно-меліоративного інституту, а в вереснв 1934 року перевівся на механічний факультет Київського хіміко-технологічного інституту харчової промисловості (пізніше – КТІХП), який закінчив у 1938 році, одержавши диплом з відзнакою інженера-механіка.

Після закінчення інституту Н.Ю.Тобілевич працював старшим інженером групи парових котлів Київського філіалу Всесоюзного науково-дослідного інституту цукру (КФ ЦИНСа). З вересня 1939 року по грудень 1940 року проходив дійсну військову службу в штабі Південно-Західного фронту.

Після демобілізації до початку війни продовжив роботу в КФ ЦИНСа. Від початку війни перебував у діючій армії, в жовтні 1941 року був поранений, потрапив у полон, звільнився з нього.

З листопада 1943 р. по січень 1946 р. Н.Ю.Тобілевич працював в Київенерго, а з 1946 р. Він повернувся на роботу у КФ ЦИНСа, де працював до 1958 року на посадах ст. інженера, молодшого, а потім старшого наукового співробітника лабораторії котельних установок та теплоенергетичної лабораторії.

У вересні 1958 року за результатами конкурсу Н.Ю.Тобілевич зарахований на посаду доцента кафедри теплоенергетики КТІХП.

1 травня 1963 року очолив кафедру теплоенергетики, а з лютого 1965 року – кафедру промислової теплоенергетики, якою завідував по 1986 рік.

З 1986 р. по 1999 р. працював професором кафедри промислової теплоенергетики.

Під керівництвом Н.Ю.Тобілевича колектив кафедри промислової теплоенергетики постійно працював над створенням та удосконаленням методичного забезпечення навчального процесу, зокрема, курсового і дипломного проектування, практичної підготовки студентів-теплоенергетиків стаціонарної, а з 1966 року – і заочної форми навчання.

У 1949 році Н.Ю.Тобілевич захистив кандидатську дисертацію на тему "Дослідження теплообміну при кипінні в трубах води і водних розчинів цукру і кухонної солі".

У 1969 році Н.Ю.Тобілевич захистив докторську дисертацію на тему "Дослідження робочих процесів при випарюванні цукрових розчинів".

У 1972 році затверджений у вченому званні професора.

Н.Ю.Тобілевич – видатний вчений в галузі теплообміну і гідродинаміки в теплообмінній апаратурі. На підставі результатів виконаних досліджень тепло гідродинамічних процесів в контурі з багатократною природною циркуляцією Н.Ю.Тобілевичем і М.О.Кичігіним запропоноване критеріальне рівняння для визначення інтенсивності тепловіддачі при кипінні в вертикальних трубах, яке визнане науковою громадськістю як рівняння Кичігіна-Тобілевича.

Н.Ю.Тобілевичем заснована наукова школа з дослідження робочих процесів при нагріванні і випаровуванні розчинів з метою створення високоефективних випарних апаратів і теплообмінників та розробки і впровадження на їх основі досконалих систем теплоенерговикористання в харчовій промисловості. Вона стала фундаментом підготовки науковопедагогічних кадрів кафедри. Зокрема, під керівництвом Н.Ю.Тобілевича виконали дослідження теплообміну і гідродинаміки в робочих каналах випарників з багатократною природною циркуляцією і успішно захистили дисертації аспіранти І.М.Федоткін, І.М.Засядько, О.О.Ткаченко, М.О.Прядко, Б.А.Матвієнко, Ю.Г.Поржезінський, О.И.Сірий, В.О.Карась, О.Н.Сірий.

Одержані результати та результат виконаних особисто Н.Ю.Тобілевичем унікальних досліджень закономірностей накипеутворення в промислових випарних апаратах шести цукрових заводів протягом кількох виробничих сезонів лягли в основу запропонованої і впровадженої ним науково обґрунтованої методики теплових розрахунків випарних апаратів з багатократною природною циркуляцією.

Н.Ю.Тобілевич є співкерівником комплексу наукових досліджень теплообміну, гідродинаміки в двофазних потоках з великим об'ємним паровмістом, що відповідають умовам роботи довготрубних випарних каналів різних гідравлічних схем. Результати цих досліджень, виконаних М.О.Масліковим, В.О.Ардашевим, В.М.Філоненком, Я.І.Засядьком, В.П.Петренком, С.М.Василенком, стали науковою базою створення однопрохідних випарних апаратів.

Н.Ю.Тобілевич – автор систематизованої методики розрахунку теплових схем цукрових заводів. За його безпосередньої участі виконані роботи з вдосконалення систем  теплоенерговикористання близько 60-ти цукрових заводів України.

Н.Ю.Тобілевич є автором близько 200 наукових праць, в тому числі 11 винаходів.

Н.Ю.Тобілевич був всебічно ерудованою людиною, людиною честі, твердих переконань і принципів. Він – великий патріот України, який приймав близько до серця всі її успіхи і невдачі.

Н.Ю.Тобілевич нагороджений орденом Вітчизняної війни, медалями "Ветеран праці", "на честь 1500-річчя Києва". За заслуги в галузі вищої освіти СРСР нагороджений нагрудним знаком Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР "За отличные успехи в работе".

З 1999 року як видатний діяч науки і техніки України Н.Ю.Тобілевич одержував стипендію Президента України.

Помер Н.Ю.Тобілевич в 2001 році на 92-му році життя. Його прах спочиває на кладовищі хутора "Надія", що в Кіровоградській області, – родинного хутора славетних Тобілевичів.

Професор

Прядко Микола Олексійович

Завідувач кафедри теплоенергетики та холодильної

техніки з 1986 року по даний час.

М.О.Прядко народився 22 грудня 1937 року в м. Полонному Хмельницької області.

Після закінчення середньої школи в 1954 році вступив до Київського технологічного інституту харчової промисловості на механічний факультет для навчання за спеціальністю "Промислова теплоенергетика", яке завершив в 1960 році і одержав диплом з відзнакою інженера-промтеплоенергетика.

Після закінчення інституту М.О.прядко за направленням працював на пусковому Дубенському цукровому заводі на посаді чергового інженера ТЕЦ, в травні 1961 року переведений на роботу на Борщівський цукровий завод, який лише будувався, де працював під час монтажу, пуску і експлуатації протягом трьох років на посадах старшого теплотехніка і начальника ТЕЦ.

У травні 1964 року став аспірантом кафедри промислової теплоенергетики КТІХП.

Після закінчення аспірантури працював старшим інженером, асистентом, старшим викладачем, а з 1972 року – доцентом кафедри промислової теплоенергетики КТІХП.

М.О.Прядком виконані дослідження теплообміну, гідродинаміки, накипеутворення для умов роботи кип'ятильників брагоректифікаційних установок спиртових заводів. На основі одержаних результатів створена науково обґрунтована методика теплогідродинамічних розрахунків кип'ятильників, розроблені їх оптимальні конструкції і теплові схеми браго ректифікаційних установок, які впроваджені на 16 спиртових заводах.

У 1968 році М.О.Прядко захистив кандидатську дисертацію на тему "Дослідження теплообміну при кипінні водно-спиртових сумішей і напівпродуктів спиртового виробництва" (науковий керівник проф. Н.Ю.Тобілевич).

З 1978 по 1982 рік М.О.Прядко працював деканом новоутвореного енергетичного факультету КТІХП.

Під науковим керівництвом М.О.Прядка і проф. Н.Ю.Тобілевича виконано комплекс робіт з дослідження процесів теплообміну, гідродинаміки при кипінні і конденсації в робочих каналах однопрохідних випарних апаратів (ОВА) та накипеутворення на моделях ОВА 4-х гідравлічних схем при їх роботі на реальних середовищах випарних установок. На базі одержаних результатів розроблені та пройшли промислове випробування конструкції ОВА з підйомним і опускним рухом двофазного потоку та запропоновані науково-технічні рішення з ефективного їх використання в системах теплоенерговикористання цукрових заводів.

В 1986 році М.О.Прядко захистив докторську дисертацію на тему " Удосконалення теплообмінних апаратів і установок харчової промисловості" (науковий консультант проф. Н.Ю.Тобілевич).

В 1988 році М.О.Прядку присвоєне вчене звання професора.

З 1987 року працював на посаді проректора КТІХП з наукової роботи, з 1991 р. по 1996 р.

– проректора з навчально_виховної роботи, з 1996 р. по 1999 р. – проректора з навчально-виховної та наукової роботи, з 1999 р. по 2001 р. – проректора з навчально_виховної роботи.

З 1986 р. М.О.Прядко завідує кафедрою промислової теплоенергетики, а з 2001 року і по

даний час – кафедрою теплоенергетики та холодильної техніки НУХТ.

За ініціативою М.О.Прядка при кафедрі промислової теплоенергетики створено науково-

виробниче підприємство "Енерготехнологія" та "Інститут проблем енергетики в харчовій

промисловості".

М.О.Прядко є співавтором монографії "Физико-химические процессы сахарного производства" та навчальних посібників "Теплове господарство цукрових заводів", "Теплові мережі" і "Основи теплотехнології цукрового виробництва".

В 1991 році М.О.Прядка обрано академіком Академії Інженерних Наук України.

В 1998 році М,О.Прядку присвоєне почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України".

В цьому ж році йому разом з групою вчених університету за "Цикл праць з наукового обґрунтування, розроблення та впровадження ресурсозберігаючих технологій та апаратури для ректифікації спирту" присуджена Державна премія України в галузі науки і техніки.

М.О.Прядко з 1976 року був членом спеціалізованої вченої ради з захисту кандидатських дисертацій зі спеціальності "Промислова теплоенергетика", а з 1994 року по даний час є головою спеціалізованої вченої ради, що здійснює державну атестацію кандидатських дисертацій зі спеціальностей "Технічна теплофізика та промислова теплоенергетика" та "Автоматизація технологічних процесів та виробництв". Крім того він є членом спеціалізованої вченої ради, що здійснює державну атестацію докторських дисертацій зі спеціальності

"Процеси й обладнання харчових, мікробіологічних і фармацевтичних виробництв".

В 1974, 1979, 1984, 1990 роках М.О.Прядко перебував у відрядженні в Республіці Куба згідно планів навчально-наукового співробітництва між вищими навчальними закладами СРСР і Республіки Куба, а в 1976-1977 роках працював за контрактом в Центральному Університеті Лас Вільяс. Керував науковою роботою трьох кубинських викладачів.

М.О.Прядко є автором 180 друкованих праць, з них 24 авторських свідоцтв та патентів.

Під керівництвом М.О.Прядко виконано і захищено 9 кандидатських дисертацій, в тому числі 3

 

Сделано в ECHO